Одеський національний академічний театр опери та балету – одна з найвизначніших архітектурних і культурних пам’яток України. Його велична історія, унікальний стиль і мистецьке значення роблять театр справжнім символом Одеси. Проектування, реставрація та відтворення художніх розписів на фасадах і в інтер’єрі театру – це не лише технічний, а й творчий процес, який вимагає злагодженої роботи архітекторів, реставраторів і художників. Однією з провідних фігур у цій роботі була архітекторка Наталія Диховична.

Проектування та історичне значення театру

Театр було збудовано в 1887 році за проектом австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Будівля виконана у стилі “віденського бароко”, з елементами ренесансу й класицизму. Інтер’єр театру вражає розкішшю: тут поєднані багаті ліпні орнаменти, позолота, скульптури та декоративний живопис.

Фасад театру також має високу художню цінність завдяки витонченим архітектурним деталям і бароковим елементам. На ньому відображені сюжети з античної міфології, які підкреслюють естетику театрального мистецтва.

Реставрація та участь Наталії Диховичної

З початку ХХ століття Одеський театр неодноразово зазнавав реставраційних робіт, проте найбільш значущою стала реставрація, розпочата на початку 2000-х років. Проект був складним і багатоетапним, враховуючи збереження історичної автентичності будівлі, яка на той час перебувала в аварійному стані.

Наталія Диховична – відома українська архітекторка й реставраторка – брала активну участь у цьому проекті. Її робота полягала в реставрації інтер’єру, відтворенні розписів і збереженні оригінальних архітектурних форм. Диховична зосередилася на:

Відтворенні фасадних розписів: Враховуючи численні втрати декоративних елементів і фарбового шару, вона керувала процесом відновлення художнього живопису на фасадах. Роботи базувалися на архівних матеріалах і фотографіях, що допомогло відтворити первісний вигляд.

Реставрації інтер’єру: Особлива увага була приділена центральній залі, балконам і куполу. Реставратори, під керівництвом Наталії, відновили ліпнину, позолоту й стінопис. Зберегти гармонійність інтер’єру вдалося завдяки використанню традиційних технік і матеріалів, які застосовували під час будівництва театру в XIX столітті.

Консервації оригінальних елементів: Диховична наголошувала на важливості збереження оригінальних фрагментів, як-от частини розписів, скульптур та елементів декору. Це забезпечило історичну цінність результатів реставрації.

Художнє відтворення розписів на фасадах

Фасад театру був значною мірою пошкоджений через вплив часу та кліматичних умов. Наталія Диховична разом із командою художників-реставраторів Юрієм Гузенко та Костянтином Романовим займалася відтворенням сюжетів із грецької міфології, які прикрашають фасадну частину. Завдяки використанню сучасних матеріалів і методик їм вдалося досягти балансу між автентичністю й довговічністю.

Важливим аспектом було збереження кольорової палітри, що відповідала оригіналу. Дослідження старих фотографій і хімічний аналіз залишків фарби допомогли максимально точно відтворити первісний вигляд розписів.

Реставрація інтер’єру

Головна зала театру з її багатою декоративністю стала ключовим об’єктом роботи. Складність полягала в тому, що ліпнина та позолота зазнали значних пошкоджень. Наталія Диховична керувала роботою з відновлення купола, на якому розташовані картини із зображеннями сцен із класичних опер і балетів.

Роботи також охоплювали:

Відновлення кришталевих люстр і дзеркал.

Реставрацію мармурових колон і сходів.

Відтворення текстильного оформлення, такого як оксамитові завіси й оббивка крісел.

Результат роботи

Реставрація Одеського національного академічного театру опери та балету стала прикладом успішного поєднання історичних технологій із сучасними досягненнями. Завдяки Наталії Диховичній та її команді, вдалося не лише зберегти, а й підкреслити величність архітектурного шедевра.

Сьогодні театр є гордістю Одеси, приваблюючи тисячі туристів і служачи місцем проведення найкращих театральних і балетних вистав.